Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Раніше ми описували відповіді на поширені запитання, надіслані судами, які надав секретар Пленуму Верховного Суду, секретар Першої судової палати КЦС ВС Дмитро Луспеник у форматі бліцу.
Далі з доповіддю стосовно способів захисту у справах про приватизацію державного житлового фонду виступив суддя Касаційного цивільного суду Руслан Лідовець.
В свою чергу, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Наталія Сакара у своєму виступі висвітлила особливості застосування положень ЦПК України щодо повідомлення учасників судового процесу.
Практика ЄСПЛ щодо належного повідомлення
«Я хочу звернути увагу на позиції Європейського суду з прав людини, оскільки у нас зараз існує чимало проблем з інститутом повідомлення. По-перше, частина територій є тимчасово окупованими, відповідно, особи, які там перебувають, не мають можливості отримати повістки, бо «Укрпошта» не здійснює обслуговування цих територій. З іншого боку, в судах виникає проблема з фінансуванням, внаслідок чого немає коштів на направлення повісток.
Для того, аби розуміти позицію ВС, слід звернутися до практики ЄСПЛ щодо належного повідомлення.
Я думаю, що всі пам’ятають рішення у справі Лазаренко проти України, але я хочу навести більш свіже – Сидоренко проти України (це була ухвала про відмову у прийнятті до розгляду). ЄСПЛ акцентував, що головне, щоб національні суди здійснювали повідомлення учасників справи саме в тій формі, яка закріплена у національному законодавстві .
Відповідно, якщо особа не отримала рекомендований лист, який було надіслано судом з дотриманням порядку, то питання постає до цієї особи, чому вона неналежним чином користувалася своїми процесуальними правами.
Хочу також звернути увагу на рішення ЄСПЛ у справі проти Нідерландів, де він розглядав питання щодо можливості використання повідомлення в тому випадку, якщо інформація розміщена в мережі інтернет. І Суд зазначив, що це є допустимим, належним повідомленням, але при цьому треба враховувати, чи закріплено такий спосіб повідомлення в національному законодавстві. Тобто, чи відповідає воно такому критерію, як передбачуваність, чи є воно послідовним, доступним для чималої кількості осіб.
Хоча такий спосіб допускається, тим не менш, в кожній конкретній справі суд має звертати увагу на особливості – чи могла особа користуватися інтернетом, прочитати таке повідомлення, наприклад, якщо вона знаходиться на тимчасово окупованій території та не має доступу до інтернету», - зазначила суддя.
Надсилання повісток
«Я нагадаю, що основним способом, за допомогою якого ми здійснюємо повідомлення, є надіслання повісток. При чому у практиці Верховного Суду все частіше використовується презумпція добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов’язків.
Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то в нас немає підстав сумніватися, що особа є належним чином повідомлена.
Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. І тут ми маємо орієнтуватися на ті причини повернення, які зазначають працівники пошти.
У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то в принципі відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Підстав для відкладення, нового повідомлення, немає.
У тому ж випадку, якщо причиною повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання», «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» це не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи, не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.
Відповідно потрібно наново повідомляти учасника справи про час та місце розгляду справи», - підкреслила Наталія Сакара.
Також, за її словами, у судів виникало питання, як діяти в тій ситуації, якщо провадження було відкрите до початку повномасштабної збройної агресії, особа повідомлялася, але у подальшому зв'язок з особою втрачено.
«Тут ми орієнтуємося на те, що особа вже була повідомлена. І тут виникають питання, чи може особа брати участь у розгляді справи. Маємо пам’ятати в даному випадку про позицію ЄСПЛ, що учасник справи повинен проявляти обачність, і, оскільки вирішується питання про його права та обов’язки, він повинен як цікавитися результатами розгляду справи, так і повідомляти суд про зміну свого місця проживання, щоб суд міг його належним чином повідомити», зазначила суддя.
Як раніше писала «Судово-юридична газета», Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду 10 березня провів онлайн-семінар із суддями першої та апеляційної інстанцій, під час якого судді КЦС відповіли на проблемні питання правозастосування у цивільних справах. Модератором онлайн-зустрічі виступив голова Касаційного цивільного суду Борис Гулько. Захід мав за мету забезпечення апеляційних і місцевих судів методичною інформацією з питань правозастосування відповідно до ст. 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів».
Раніше ми описували відповіді на поширені запитання, надіслані судами, які надав секретар Пленуму Верховного Суду, секретар Першої судової палати КЦС ВС Дмитро Луспеник у форматі бліцу.
Далі з доповіддю стосовно способів захисту у справах про приватизацію державного житлового фонду виступив суддя Касаційного цивільного суду Руслан Лідовець.
В свою чергу, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Наталія Сакара у своєму виступі висвітлила особливості застосування положень ЦПК України щодо повідомлення учасників судового процесу.
Практика ЄСПЛ щодо належного повідомлення
«Я хочу звернути увагу на позиції Європейського суду з прав людини, оскільки у нас зараз існує чимало проблем з інститутом повідомлення. По-перше, частина територій є тимчасово окупованими, відповідно, особи, які там перебувають, не мають можливості отримати повістки, бо «Укрпошта» не здійснює обслуговування цих територій. З іншого боку, в судах виникає проблема з фінансуванням, внаслідок чого немає коштів на направлення повісток.
Для того, аби розуміти позицію ВС, слід звернутися до практики ЄСПЛ щодо належного повідомлення.
Я думаю, що всі пам’ятають рішення у справі Лазаренко проти України, але я хочу навести більш свіже – Сидоренко проти України (це була ухвала про відмову у прийнятті до розгляду). ЄСПЛ акцентував, що головне, щоб національні суди здійснювали повідомлення учасників справи саме в тій формі, яка закріплена у національному законодавстві .
Відповідно, якщо особа не отримала рекомендований лист, який було надіслано судом з дотриманням порядку, то питання постає до цієї особи, чому вона неналежним чином користувалася своїми процесуальними правами.
Хочу також звернути увагу на рішення ЄСПЛ у справі проти Нідерландів, де він розглядав питання щодо можливості використання повідомлення в тому випадку, якщо інформація розміщена в мережі інтернет. І Суд зазначив, що це є допустимим, належним повідомленням, але при цьому треба враховувати, чи закріплено такий спосіб повідомлення в національному законодавстві. Тобто, чи відповідає воно такому критерію, як передбачуваність, чи є воно послідовним, доступним для чималої кількості осіб.
Хоча такий спосіб допускається, тим не менш, в кожній конкретній справі суд має звертати увагу на особливості – чи могла особа користуватися інтернетом, прочитати таке повідомлення, наприклад, якщо вона знаходиться на тимчасово окупованій території та не має доступу до інтернету», - зазначила суддя.
Надсилання повісток
«Я нагадаю, що основним способом, за допомогою якого ми здійснюємо повідомлення, є надіслання повісток. При чому у практиці Верховного Суду все частіше використовується презумпція добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов’язків.
Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то в нас немає підстав сумніватися, що особа є належним чином повідомлена.
Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. І тут ми маємо орієнтуватися на ті причини повернення, які зазначають працівники пошти.
У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то в принципі відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Підстав для відкладення, нового повідомлення, немає.
У тому ж випадку, якщо причиною повернення зазначено «за закінченням терміну зберігання», «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» це не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи, не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.
Відповідно потрібно наново повідомляти учасника справи про час та місце розгляду справи», - підкреслила Наталія Сакара.
Також, за її словами, у судів виникало питання, як діяти в тій ситуації, якщо провадження було відкрите до початку повномасштабної збройної агресії, особа повідомлялася, але у подальшому зв'язок з особою втрачено.
«Тут ми орієнтуємося на те, що особа вже була повідомлена. І тут виникають питання, чи може особа брати участь у розгляді справи. Маємо пам’ятати в даному випадку про позицію ЄСПЛ, що учасник справи повинен проявляти обачність, і, оскільки вирішується питання про його права та обов’язки, він повинен як цікавитися результатами розгляду справи, так і повідомляти суд про зміну свого місця проживання, щоб суд міг його належним чином повідомити», зазначила суддя.
Повідомлення на електронну пошту
Що стосується повідомлення на електронну пошту, суддя КЦС ВС звернула увагу, що в ЦПК в якості належного способу повідомлення закріплено направлення повідомлення саме на офіційну електронну пошту.
«Під офіційною електронною поштою розуміється адреса електронної пошти, яка вказана користувачем в ЄСІТС, що складається з складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. Тобто, зазвичай ці адреси закінчуються «mail.gov.ua», зазначила вона.
При цьому ідентифікатором для юридичних осіб зазвичай є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб – підприємців – ідентифікаційний номер платника податків – фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера – серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім'я у домені «mail.gov.ua».
Постанови ВС від 1 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22), від 10 лютого 2022 року у справі № 359/5063/21 (провадження № 61-21505св21), від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21)
В той же час, в якості офіційної електронної пошти також може використовуватися адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
«У тому випадку, якщо в матеріалах справи наявна довідка про те, що документи доставлені до електронного кабінету, ми вважаємо, що таким чином особа отримала інформацію на свою офіційну електронну пошту, тобто, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи», додала Наталія Сакара.
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділі «Мої справи»
Постанова ВС від 18 квітня 2022 року у справі № 750/3275/21 (провадження № 61-21072св21)
Повідомлення на власну електронну пошту учасника справи
Нещодавно дещо змінилася позиція Верховного Суду з приводу можливості повідомлення осіб не на офіційну електронну пошту. Раніше існувала позиція, що якщо особа направила зі своєї власної електронної пошти суду певну інформацію, то суд може на цю адресу їй відповідати і листуватися.
Але зараз ВС орієнтується на те, чи була зазначена певна електронна адреса у документах, направлених особою до суду.
«Виходячи з нової практики, і це вже постійно презюмується, у тому випадку, якщо особа, звертаючись до суду, в заяві або по суті справи, або в заяві з процесуальних питань, вказала свою електронну пошту, яка не є офіційною, то ми вважаємо, що вона погоджується на отримання повідомлення саме на цю електронну пошту, тобто, діє презумпція обізнаності – особа має цікавитися, чи отримала лист», зазначила доповідач.
Отже, Верховний Суд виходить з того, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Постанови ВС від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22 (провадження № 61-7107 св22)
«Разом з тим, презумпція обізнаності стосується тих суб’єктів, які подавали заяви до суду.
Якщо ж відповідач не подавав заяву до суду, де вказана його електронна адреса, але вона зазначена позивачем, то презумпцію обізнаності застосовувати не можна», - підкреслила Наталія Сакара.
Оголошення на офіційному веб-сайті судової влади
Стосовно оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, то таким чином можна повідомляти, але лише за певних умов.
Учасники судового процесу, яких можливо повідомляти в такий спосіб:
Будь-який учасник справи за умови, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження або місця роботи знаходиться на тимчасово окупованій території у разі відсутності офіційної електронної адреси.
«Тобто, нам достатньо встановити, що остання адреса на ТОТ, заяви про зміну місця проживання особа не подавала, і тому її можна викликати до суду шляхом розміщення оголошення», зазначила суддя.
Стаття 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Ухвала ВС від 28 листопада 2022 року у справі № 757/2884/20-ц (провадження № 61-9211ск22), Постанови ВС від 10 квітня 2020 року у справі № 415/7119/15-ц (провадження 61-7829св18), від 13 лютого 2019 року у справі №463/4305/15-ц (провадження № 61-12164св18)
«У тому випадку, якщо у суду немає інформації, що особа знаходиться на ТОТ, то тут можна спробувати застосувати ч. 11 ст. 128 ЦПК, але я звертаю увагу, що ці положення застосовуються до обмеженого кола суб’єктів і лише у певних випадках.
Ця норма передбачає, що шляхом оголошення можна викликати лише відповідача, третю особу, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи яких невідоме, а також заінтересовану особу у справах про видачу обмежувального припису.
Такий спосіб повідомлення не може застосовуватися до позивача, оскільки позивач не передбачений у цьому переліку», додала доповідач.
Що стосується відповідача, третьої особи, свідка – їх можна повідомити таким чином лише, якщо зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи невідоме.
«Якщо ж у матеріалах справи наявна довідка, що відповідач зареєстрований за певною адресою, але, коли направляються на цю адресу повістки, вони не отримуються, все одно, оскільки ми знаємо про його зареєстроване місце проживання, викликати шляхом оголошення не можна», додала суддя.
Вона звернула увагу на постанову ВС від 11 листопада 2022 року у справі № 0417/2-4308/2011 (провадження № 61-12162св21).
«В ній суд отримав інформацію від пошти про те, що повістка не була вручена через неправильно зазначену адресу, оскільки квартира, на яку надсилалося повідомлення, взагалі не існує, але при цьому суд встановив, що це та адреса, яка зазначалася безпосередньо у матеріалах справи. Тобто, не була допущена помилка при направленні повідомлення.
В такій ситуації якраз було констатовано, що зареєстроване місце проживання відповідача невідоме, з чим погодився Верховний Суд, і відповідно оголошення на офіційному веб-сайті судової влади було належним способом повідомлення», зазначила Наталія Сакара.
Також див. постанови від 5 жовтня 2022 року у справі № 757/72370/17 (провадження № 61-17265св20), від 10 серпня 2022 року у справі № 757/28189/20-ц (провадження № 61-6264св22), від 14 грудня 2022 року у справі № 372/3482/19 (провадження № 61-6154св22), від 22 червня 2022 року у справі № 555/1772/11 (провадження № 61-4319св22), від 3 лютого 2021 року у справі № 309/1214/16-ц (провадження № 61-14277св20)
«Коли мова йде про таку категорію справ, як видача обмежувального припису, то заінтересовану особу, незалежно від того, чи відомо нам її місце проживання, враховуючи скорочені строки розгляду справи можна викликати через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади», додала доповідач.
Інші способи повідомлення – смс, Viber
Телефонограма
«По-перше, що стосується телефонограми, то повідомлення учасників справи, крім учасників у справах про видачу обмежувального припису, телефонограмою про розгляд справи не відповідає встановленому порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Я розумію, що це викликає певне обурення, враховуючи ті складнощі, з якими стикається судова система, в першу чергу, через недофінансування. Але перше, з чого я починала – я навела позицію ЄСПЛ.
Оскільки у ЦПК передбачена можливість використання телефонограми лише в обмежених випадках, то розширення цих випадків, з точки зору Європейського суду з прав людини, буде порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини», - підкреслила суддя КЦС,
Постанови ВС від 7 грудня 2022 року у справі № 520/5811/13 (61-1248св21), від 31 серпня 2022 року у справі № 463/8859/20 (провадження № 6106211св22), від 27 червня 2022 року у справі № 341/1363/21 (провадження № 61-21265св21)
СМС
Що стосується смс-повідомлення, то, як підкреслила доповідач, довідка про доставку SMS складена відповідальною особою буде належним повідомленням лише за умови, якщо особа подала заяву про повідомлення її саме у такий спосіб.
«Тобто, якщо згоди особи на отримання смс-повідомлень у матеріалах справи немає, то такий спосіб не буде вважатися належним повідомленням», - зазначила Наталія Сакара.
Довідка про доставку SMS , складена невідомою відповідальною особою щодо повідомлення за номером телефону про зазначений розгляд справи, не є належним повідомленням, оскільки не було передумов, передбачених частинами дев'ятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України, для застосування такого способу сповіщення учасника справи про судовий розгляд, адже у матеріалах справи немає відповідних заяв про виклик цього учасника до суду за допомогою засобів мобільного зв'язку.
Постанови ВС від 31 січня 2023 року у справі № 693/812/21 (провадження № 61-11611св22), 10 листопада 2022 року у справі № 440/222/19 (провадження № 61-8993св22), від 26 жовтня 2022 року у справі № 666/6309/13-ц (провадження 61-1121св22)
Viber
Те ж саме правило стосується і мобільного додатку «Вайбер», зазначила суддя.
У презентації доповідачки наведена позиція, що направлення фото судової повістки-повідомлення через безкоштовний мобільний додаток «Viber» не вважається належним повідомленням (Постанова ВС від 22 вересня 2021 року у справі № 753/16685/19 (провадження № 61-4901св21)
Опублікування рішення в Реєстрі
І ВС, і апеляційні суди, вирішуючи питання про поновлення процесуальних строків, орієнтуються на дані Єдиного реєстру судових рішень, а саме, коли рішення потрапило до Реєстру, тобто, в особи була можливість ознайомитися з рішенням.
«Хоча ми і враховуємо цю інформацію, опублікування рішення в Реєстрі судових рішень не може прирівнюватися до вручення судового рішення чи судової повістки, відповідно, не може вважатися належним повідомленням, яке здійснено в належний спосіб», додала суддя.
Якщо позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, його все одно треба повідомляти
Серед питань, які задали суди, було й питання, як вчинити, якщо позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, але у подальшому суд вирішує визнати його явку обов’язковою, втім, повістки не отримуються.
«Я хочу нагадати позицію ВС, що якщо особа подає заяву про розгляд справи за її відсутності, це не звільняє суд від обов’язку повідомляти про час та місце розгляду справи.
Відповідно в особи є обов’язок повідомити про зміну свого місяця проживання, вона повинна цікавитися розглядом справи. І у тому випадку, якщо має місце друга неявка позивача у судове засідання, тоді наявні підстави про залишення позовної заяви без розгляду», - зазначила суддя.
«Що стосується другої неявки через те, що у суду є припущення про те, що особа не з’явилася у судове засідання через оголошення повітряної тривоги, тут ми розуміємо, що це ті обставини, які не можна передбачити. Враховуючи обмежені можливості переміщення під час повітряної тривоги, необхідність дбати про безпеку, суд має на це зважати. І якщо друга неявка сталася саме через повітряну тривогу, це форс-мажор, і в такій ситуації недоцільно залишати позову заяву без розгляду», - підкреслила Наталія Сакара.
Автор: Наталя Мамченко
Повідомлення на електронну пошту
Що стосується повідомлення на електронну пошту, суддя КЦС ВС звернула увагу, що в ЦПК в якості належного способу повідомлення закріплено направлення повідомлення саме на офіційну електронну пошту.
«Під офіційною електронною поштою розуміється адреса електронної пошти, яка вказана користувачем в ЄСІТС, що складається з складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. Тобто, зазвичай ці адреси закінчуються «mail.gov.ua», зазначила вона.
При цьому ідентифікатором для юридичних осіб зазвичай є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб – підприємців – ідентифікаційний номер платника податків – фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера – серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім'я у домені «mail.gov.ua».
Постанови ВС від 1 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22), від 10 лютого 2022 року у справі № 359/5063/21 (провадження № 61-21505св21), від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21)
В той же час, в якості офіційної електронної пошти також може використовуватися адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
«У тому випадку, якщо в матеріалах справи наявна довідка про те, що документи доставлені до електронного кабінету, ми вважаємо, що таким чином особа отримала інформацію на свою офіційну електронну пошту, тобто, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи», додала Наталія Сакара.
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділі «Мої справи»
Постанова ВС від 18 квітня 2022 року у справі № 750/3275/21 (провадження № 61-21072св21)
Повідомлення на власну електронну пошту учасника справи
Нещодавно дещо змінилася позиція Верховного Суду з приводу можливості повідомлення осіб не на офіційну електронну пошту. Раніше існувала позиція, що якщо особа направила зі своєї власної електронної пошти суду певну інформацію, то суд може на цю адресу їй відповідати і листуватися.
Але зараз ВС орієнтується на те, чи була зазначена певна електронна адреса у документах, направлених особою до суду.
«Виходячи з нової практики, і це вже постійно презюмується, у тому випадку, якщо особа, звертаючись до суду, в заяві або по суті справи, або в заяві з процесуальних питань, вказала свою електронну пошту, яка не є офіційною, то ми вважаємо, що вона погоджується на отримання повідомлення саме на цю електронну пошту, тобто, діє презумпція обізнаності – особа має цікавитися, чи отримала лист», зазначила доповідач.
Отже, Верховний Суд виходить з того, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Постанови ВС від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22 (провадження № 61-7107 св22)
«Разом з тим, презумпція обізнаності стосується тих суб’єктів, які подавали заяви до суду.
Якщо ж відповідач не подавав заяву до суду, де вказана його електронна адреса, але вона зазначена позивачем, то презумпцію обізнаності застосовувати не можна», - підкреслила Наталія Сакара.
Оголошення на офіційному веб-сайті судової влади
Стосовно оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, то таким чином можна повідомляти, але лише за певних умов.
Учасники судового процесу, яких можливо повідомляти в такий спосіб:
Будь-який учасник справи за умови, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження або місця роботи знаходиться на тимчасово окупованій території у разі відсутності офіційної електронної адреси.
«Тобто, нам достатньо встановити, що остання адреса на ТОТ, заяви про зміну місця проживання особа не подавала, і тому її можна викликати до суду шляхом розміщення оголошення», зазначила суддя.
Стаття 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Ухвала ВС від 28 листопада 2022 року у справі № 757/2884/20-ц (провадження № 61-9211ск22), Постанови ВС від 10 квітня 2020 року у справі № 415/7119/15-ц (провадження 61-7829св18), від 13 лютого 2019 року у справі №463/4305/15-ц (провадження № 61-12164св18)
«У тому випадку, якщо у суду немає інформації, що особа знаходиться на ТОТ, то тут можна спробувати застосувати ч. 11 ст. 128 ЦПК, але я звертаю увагу, що ці положення застосовуються до обмеженого кола суб’єктів і лише у певних випадках.
Ця норма передбачає, що шляхом оголошення можна викликати лише відповідача, третю особу, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи яких невідоме, а також заінтересовану особу у справах про видачу обмежувального припису.
Такий спосіб повідомлення не може застосовуватися до позивача, оскільки позивач не передбачений у цьому переліку», додала доповідач.
Що стосується відповідача, третьої особи, свідка – їх можна повідомити таким чином лише, якщо зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи невідоме.
«Якщо ж у матеріалах справи наявна довідка, що відповідач зареєстрований за певною адресою, але, коли направляються на цю адресу повістки, вони не отримуються, все одно, оскільки ми знаємо про його зареєстроване місце проживання, викликати шляхом оголошення не можна», додала суддя.
Вона звернула увагу на постанову ВС від 11 листопада 2022 року у справі № 0417/2-4308/2011 (провадження № 61-12162св21).
«В ній суд отримав інформацію від пошти про те, що повістка не була вручена через неправильно зазначену адресу, оскільки квартира, на яку надсилалося повідомлення, взагалі не існує, але при цьому суд встановив, що це та адреса, яка зазначалася безпосередньо у матеріалах справи. Тобто, не була допущена помилка при направленні повідомлення.
В такій ситуації якраз було констатовано, що зареєстроване місце проживання відповідача невідоме, з чим погодився Верховний Суд, і відповідно оголошення на офіційному веб-сайті судової влади було належним способом повідомлення», зазначила Наталія Сакара.
Також див. постанови від 5 жовтня 2022 року у справі № 757/72370/17 (провадження № 61-17265св20), від 10 серпня 2022 року у справі № 757/28189/20-ц (провадження № 61-6264св22), від 14 грудня 2022 року у справі № 372/3482/19 (провадження № 61-6154св22), від 22 червня 2022 року у справі № 555/1772/11 (провадження № 61-4319св22), від 3 лютого 2021 року у справі № 309/1214/16-ц (провадження № 61-14277св20)
«Коли мова йде про таку категорію справ, як видача обмежувального припису, то заінтересовану особу, незалежно від того, чи відомо нам її місце проживання, враховуючи скорочені строки розгляду справи можна викликати через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади», додала доповідач.
Інші способи повідомлення – смс, Viber
Телефонограма
«По-перше, що стосується телефонограми, то повідомлення учасників справи, крім учасників у справах про видачу обмежувального припису, телефонограмою про розгляд справи не відповідає встановленому порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Я розумію, що це викликає певне обурення, враховуючи ті складнощі, з якими стикається судова система, в першу чергу, через недофінансування. Але перше, з чого я починала – я навела позицію ЄСПЛ.
Оскільки у ЦПК передбачена можливість використання телефонограми лише в обмежених випадках, то розширення цих випадків, з точки зору Європейського суду з прав людини, буде порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини», - підкреслила суддя КЦС,
Постанови ВС від 7 грудня 2022 року у справі № 520/5811/13 (61-1248св21), від 31 серпня 2022 року у справі № 463/8859/20 (провадження № 6106211св22), від 27 червня 2022 року у справі № 341/1363/21 (провадження № 61-21265св21)
СМС
Що стосується смс-повідомлення, то, як підкреслила доповідач, довідка про доставку SMS складена відповідальною особою буде належним повідомленням лише за умови, якщо особа подала заяву про повідомлення її саме у такий спосіб.
«Тобто, якщо згоди особи на отримання смс-повідомлень у матеріалах справи немає, то такий спосіб не буде вважатися належним повідомленням», - зазначила Наталія Сакара.
Довідка про доставку SMS , складена невідомою відповідальною особою щодо повідомлення за номером телефону про зазначений розгляд справи, не є належним повідомленням, оскільки не було передумов, передбачених частинами дев'ятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України, для застосування такого способу сповіщення учасника справи про судовий розгляд, адже у матеріалах справи немає відповідних заяв про виклик цього учасника до суду за допомогою засобів мобільного зв'язку.
Постанови ВС від 31 січня 2023 року у справі № 693/812/21 (провадження № 61-11611св22), 10 листопада 2022 року у справі № 440/222/19 (провадження № 61-8993св22), від 26 жовтня 2022 року у справі № 666/6309/13-ц (провадження 61-1121св22)
Viber
Те ж саме правило стосується і мобільного додатку «Вайбер», зазначила суддя.
У презентації доповідачки наведена позиція, що направлення фото судової повістки-повідомлення через безкоштовний мобільний додаток «Viber» не вважається належним повідомленням (Постанова ВС від 22 вересня 2021 року у справі № 753/16685/19 (провадження № 61-4901св21)
Опублікування рішення в Реєстрі
І ВС, і апеляційні суди, вирішуючи питання про поновлення процесуальних строків, орієнтуються на дані Єдиного реєстру судових рішень, а саме, коли рішення потрапило до Реєстру, тобто, в особи була можливість ознайомитися з рішенням.
«Хоча ми і враховуємо цю інформацію, опублікування рішення в Реєстрі судових рішень не може прирівнюватися до вручення судового рішення чи судової повістки, відповідно, не може вважатися належним повідомленням, яке здійснено в належний спосіб», додала суддя.
Якщо позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, його все одно треба повідомляти
Серед питань, які задали суди, було й питання, як вчинити, якщо позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, але у подальшому суд вирішує визнати його явку обов’язковою, втім, повістки не отримуються.
«Я хочу нагадати позицію ВС, що якщо особа подає заяву про розгляд справи за її відсутності, це не звільняє суд від обов’язку повідомляти про час та місце розгляду справи.
Відповідно в особи є обов’язок повідомити про зміну свого місяця проживання, вона повинна цікавитися розглядом справи. І у тому випадку, якщо має місце друга неявка позивача у судове засідання, тоді наявні підстави про залишення позовної заяви без розгляду», - зазначила суддя.
«Що стосується другої неявки через те, що у суду є припущення про те, що особа не з’явилася у судове засідання через оголошення повітряної тривоги, тут ми розуміємо, що це ті обставини, які не можна передбачити. Враховуючи обмежені можливості переміщення під час повітряної тривоги, необхідність дбати про безпеку, суд має на це зважати. І якщо друга неявка сталася саме через повітряну тривогу, це форс-мажор, і в такій ситуації недоцільно залишати позову заяву без розгляду», - підкреслила Наталія Сакара.
Автор: Наталя Мамченко
_03_03.png)
